-16x16.png){kind=icon}
Парротія перська
Parrotia persica
Парротия персидская
Опис сорту: Парротія перська — справжній живий релікт, дерево з глибокою пам’яттю часу. Її називають «перською залізною деревиною» не лише за надзвичайну міцність, а й за витривалість характеру. Навесні крона вкривається дрібними, але виразними червоно-бордовими квітами, які з’являються ще до розпускання листя, мов перший подих життя. Влітку листя насичено-зелене, стримане й шляхетне, а восени Parrotia перетворюється на справжній театр кольору — жовті, помаранчеві, червоні та пурпурові відтінки переплітаються на одному дереві. Декоративна кора з віком починає відшаровуватися, відкриваючи мозаїку сірих, рожевих і коричневих тонів, що робить рослину привабливою навіть взимку.
Parrotia persica — це дерево для тих, хто цінує не миттєвий ефект, а глибину, історію й природну елегантність, яка з роками стає лише красивішою.
Синоніми: Парротія перська, Перське залізне дерево, Пароттія, Persian Ironwood, залізне дерево, Hamamelis persica, Parrotia jacquemontiana, Демір-агач
Походження / історія: Парротія перська — це не просто дерево. Це живий уламок третинної флори, рослинного світу, що існував задовго до формування сучасних континентів і задовго до появи людини. Про неї без перебільшення можна сказати: «Вона бачила динозаврів». Її генетична пам’ять сягає епохи, коли клімат Землі був теплішим і вологішим, а ліси вкривали більшу частину Північної півкулі. Природний ареал Parrotia persica сьогодні обмежений північчю Ірану та узбережжям Каспійського моря — регіоном унікальних Гірканських лісів. Ці ліси вважаються справжнім «живим музеєм» третинного періоду: тут збереглися десятки реліктових видів, які зникли в інших частинах світу. Парротія є однією з ключових рослин цього доісторичного біому, мовчазним свідком кліматичних катастроф і геологічних змін. Колись, мільйони років тому, парротія росла значно ширше — її можна було зустріти по всій Європі. Проте льодовикові періоди практично стерли її з континенту. Лише Каспійський регіон, захищений горами та м’якішим кліматом, став природним притулком, де цей вид зміг пережити льодовики. Саме тому Parrotia persica вважається реліктовою рослиною — ботанічним «фосилом у живому вигляді», що дійшов до нас із глибини геологічного часу.
Сам рід Parrotia названий на честь Фрідріха Вільгельма Паррота (Friedrich Wilhelm Parrot, 1791–1841) — німецького лікаря, натураліста й мандрівника. Його ім’я відоме не лише ботанікам: у 1829 році саме Паррот став першою людиною, яка науково задокументовано підкорила гору Арарат. Під час своїх експедицій Кавказом і прилеглими територіями він досліджував природу регіону, збирав зразки рослин і описував флору земель сучасного Ірану, Азербайджану та Південного Кавказу. Вид був описаний німецьким ботаніком Карлом Антоном фон Мейєром у 1831 році. Він назвав її на честь Паррота, увіковічивши його ім’я в цьому унікальному дереві. Видова назва persica буквально означає «перська» — тобто така, що походить із Персії, історичної назви Ірану. Це пряме посилання на її батьківщину та культурний контекст.
У всьому світі Parrotia persica відома ще під однією промовистою назвою — Перське залізне дерево (Persian Ironwood). І це не поетичне перебільшення. Її деревина надзвичайно щільна й важка, настільки, що тоне у воді, майже не розколюється, повільно зношується та витримує величезні навантаження. Через ці властивості дерево вважали майже «вічним» — здатним пережити не одне покоління людей. У традиційній перській культурі з парротії виготовляли найвідповідальніші елементи: деталі плугів, робочі інструменти, осі возів, клини, важелі та інші конструкції, де потрібна була максимальна міцність і надійність. Це було дерево не для прикраси, а для основи життя — символ стійкості, витривалості й часу.
У 1841 році парротія ніби повернулася до Європи — але вже не як дика мешканка гірканських лісів, а як ботанічна коштовність. Насіння, доставлене до Королівських ботанічних садів К’ю в Лондоні, стало відправною точкою її європейської історії. Звідти дерево поступово перекочувало до арборетумів і приватних маєтків Англії та Західної Європи, де його цінували за екзотичне походження й неповторну осінню палітру. У 1880-х роках парротія з’явилася в колекції Arnold Arboretum Гарвардського університету — і це відкрило їй шлях до ботанічних садів Північної Америки. Проте справжня популярність прийшла значно пізніше — вже у ХХ столітті, особливо після появи декоративних форм, таких як струнка ‘Vanessa’. Саме тоді парротія перестала бути лише колекційною рідкістю й стала повноцінним інструментом ландшафтної архітектури.
В Україні до 1990-х років це дерево залишалося майже невідомим широкому загалу — його можна було побачити хіба що в ботанічних садах або поодиноких дендрологічних колекціях. У 2000–2010-х роках ситуація різко змінилася: активний імпорт із Нідерландів, Німеччини та Польщі відкрив українському ринку як видові Parrotia persica, так і популярні сорти — ‘Vanessa’, а згодом і ‘Persian Spire’. У період 2010–2020 років парротія впевнено перейшла в сегмент «преміум-класики». Вона масово з’явилася у великих садових центрах, стала улюбленицею ландшафтних архітекторів і зайняла почесне місце в сучасних котеджних містечках. Із ботанічної реліктової легенди вона перетворилася на символ вишуканого, інтелігентного саду.
Форма росту: Рослина вражає своєю неповторною формою росту, яка живе і змінюється разом із віком. Молоді дерева виростають стрункими, з вузькою вертикальною овальною кроною, мов юні статуї природи. З роками вони розкриваються в розлогі кулясті або парасолькоподібні силуети, а кілька потужних стовбурів викривляються в мальовничі обриси, створюючи справжню архітектурну композицію. Горизонтальні гілки додають дереву особливого шарму, мов природна скульптура, що живе і дихає серед лісових ландшафтів.
Розмір: Висота дорослої рослина досягає 4-8 м рідше до 10-12 м, діаметр часто дорівнює висоті рослини або перевищує її досягаючи 8-10 метрів.
Листя: Листя Parrotia persica — справжній маленький шедевр природи. Шкірясте, щільне, оберненояйцеподібне або еліптичне, довжиною 6–12 см, з хвилястим або зазубреним краєм, воно відразу приваблює фактурою. Навесні листя розкривається в ніжних червонувато-пурпурових і бронзових відтінках, мов перші промені сходу сонця. Влітку воно темніє до насиченого блискучого зеленого, створюючи ефект соковитої смарагдової маси. Але справжнє диво настає восени: одне дерево перетворюється на живу палітру, де на одному листку одночасно мерехтять лимонно-жовтий, помаранчевий, вогненно-червоний та глибокий пурпуровий кольори. Процес триває довго, адже листя не поспішає опадати, дозволяючи милуватися цим живим калейдоскопом тижнями.
Цвітіння, квіти, плоди: Парротія розкриває свою красу ще до появи листя — у лютому–березні, коли інші дерева ще сплять під сірим зимовим небом. Дрібні, але численні квіти з яскраво-червоними тичинками виглядають як крихітні вогники, що мерехтять серед голих гілок. Здалеку крона здається окутаною легкою червонуватою димкою, а сама рання весняна «світлова імпреза» привертає погляди навіть у найпохмуріші дні.
Плоди, маленькі коробочки, з’являються у квітні–травні: спочатку зелені, потім коричневі, вкриті дрібними волосками. Хоча вони не є декоративними, їхня гра – справжня магія природи: у жовтні–листопаді коробочки розтріскуються, буквально вистрілюючи двома блискучими насінинами на невелику відстань, немов дерево щедро розсипає свої скарби по землі.
Кора: Кора не поступається у виразності ні листю, ні цвітінню — особливо взимку, коли дерево постає у всій своїй графічній красі. У молодому віці вона стримана й спокійна: гладка, сіро-коричнева або попелясто-сіра. Та з роками кора стає справжнім мистецьким полотном. Вона починає відшаровуватися великими, тонкими платівками, подібно до платана чи ліквідамбара, відкриваючи під собою живу мозаїку внутрішніх шарів. На стовбурі з’являються плями кремового, світло-зеленого, бежевого, сірого, ніжно-рожевого й навіть блідо-фіолетового відтінків. Узимку, на тлі холодного неба та снігу, ця кора виглядає як природна абстрактна картина — стримана, глибока й надзвичайно шляхетна.
Ґрунт: Рослина добре адаптується до різних типів ґрунту й загалом вважається невибагливою рослиною. Найкраще вона росте на добре дренованих, помірно вологих суглинках або супісках, не переносячи застою води, який може шкодити її поверхневій кореневій системі. Рослина толерантна до широкого діапазону кислотності, проте слабокислий або нейтральний ґрунт сприяє кращому росту та яскравішому осінньому забарвленню. Парротія не потребує високої родючості, але додавання органіки під час посадки покращує стартовий розвиток і загальний стан дерева.
Коренева система: Коренева система парротії перської поверхнева, щільна й сильно розгалужена, зосереджена переважно у верхніх шарах ґрунту. Саме тому дерево чутливо реагує на ущільнення землі, погано переносить витоптування та жорстке покриття в зоні пристовбурового кола. Коріння розвивається повільно, що робить рослину відносно безпечною для пересадки лише в молодому віці — дорослі екземпляри важко переносять будь-яке пошкодження кореневої системи.
Світло: Вид досить пластичний щодо освітлення, але від кількості сонця прямо залежить її зовнішній вигляд:
- Найкращий варіант повне світло. Тільки на повному світлі ви отримаєте ті самі вибухові відтінки червоного, фіолетового та помаранчевого.
- В напівтіні рослина добре розвивається, але осінній «карнавал» кольорів буде скромнішим, а гілки можуть трохи більше витягуватися в бік джерела світла, роблячи крону менш симетричною.
- Найгірший варіант повна тінь. В таких умовах вона росте дуже повільно, крона стає рідкою, а осіннє забарвлення буде жовтим з коричневим відтінком.
Цікавий факт: Парротія дуже стійка до сонячних опіків. Навіть у спекотне літо її глянцеве листя добре витримує прямі промені, не втрачаючи декоративності.
Використання в ландшафтному дизайні: Парротія перська — дерево, яке перетворює сад на живу картину. Як солітер на газоні чи біля тераси, воно притягує погляди всією своєю палітрою: навесні червоно-бордові квіти, влітку насичене зелене листя, восени — вибух жовтих, помаранчевих і червоних відтінків. Декоративна кора додає текстури та шарму навіть взимку, роблячи кожну пору року неповторною. У композиціях з хвойними, кущами та багаторічниками Parrotia persica створює ритм, контраст і глибину, оживляє сад та надає йому чарівності природного мистецтва. Це дерево для тих, хто цінує красу, що змінюється разом із сезонами, і любить, щоб сад розповідав історію в кольорах і формі.
Кліматична зона / Морозостійкість: 5 зона (-28,8°С - 23,4°С)
(морозостійкість абсолютна без укриття, навіть молодих саджанців, для всього півдня, заходу, центру і сходу України. Абсолютно адаптована рослина для холодного клімату з помірним вегетаційним періодом переважної частини території України. Короткотривале укриття молодих саджанців лише на високогір’ї Карпат і відкритих вітряних місцевостях північного сходу.)
Купити Парротію перську в Києві за низькими цінами можна в розсаднику рослин PROXIMA - найбільшої колекції декоративних рослин для українського клімату.
Читати більше про посадку, полив, догляд, добриво, захист, відгуки - нижче - під фото, а також в розділі «Посадка і догляд».
| Контейнер/ком: | Висота: | Діаметр крони: | Вік: | Додатково: | Ціна: | Кількість: |
| 0,5-3л | 20-30см | 5-10см | 2 |
NEW
|
260 грн |
- + |
Інструкція з посадки: Для посадки вибирайте сонячне місце. Яму робимо вдвічі ширшою та глибшою за розміри кореневої системи саджанця. На дно ями додайте органічних добрив наприклад компост або біогумус та перемішайте з землею. Потім помістіть саджанець у яму так, щоб коренева шийка була на рівні ґрунту. Засипте яму ґрунтом, легенько ущільніть і ретельно полийте.
Вимоги до поливу: Парротія перська є досить витривалою рослиною, проте через поверхневу кореневу систему потребує правильного режиму зволоження. Молоді саджанці у перші роки після посадки потребують регулярного поливу для гарного укорінення, тоді як дорослі дерева здатні переносити короткочасну посуху, хоча додаткове зволоження у періоди сильної спеки позитивно впливає на декоративність рослини. Найкраще поливати рідше, але глибоко, щоб волога проникала у весь кореневий шар. Особливо важливим є мульчування, яке допомагає зберігати вологу та захищає коріння від перегріву. У посушливу осінь полив бажано продовжувати, адже достатнє накопичення вологи допомагає дереву легше пережити зимові морози.
Обрізка: Парротія зазвичай потребує мінімального втручання, оскільки вона природно формує дуже гарну, мальовничу крону. Проте обрізка залежить від того, яку форму ви хочете отримати.
Рекомендації:
- Час обрізки: Найкращий час — пізня зима або рання весна (до початку сокоруху). В цей період добре видно структуру гілок без листя.
- Санітарна обрізка: Щороку видаляйте сухі, пошкоджені або хворі гілки. Також варто прибирати пагони, що ростуть всередину крони або перехрещуються, щоб покращити провітрювання.
Формування крони:
- Багатостовбурна форма (природна): Якщо ви хочете зберегти вигляд розлогого куща/дерева, просто дозвольте нижнім гілкам рости. З віком вони сформують той самий ефектний «букет» стовбурів з плямистою корою.
- Штамбове дерево (одностовбурне): Щоб виростити дерево з чітким стовбуром, потрібно з молодого віку вибрати один найсильніший вертикальний пагін (лідер), а нижні бічні гілки поступово видаляти протягом кількох років.
- Підняття крони: У дорослих дерев часто підрізають нижні гілки, щоб відкрити вид на гарну кору стовбура або звільнити простір для проходу та підняти «лінію зору».
Парротія чудово переносить стрижку, тому її іноді використовують для створення високих формованих живоплотів або навіть шпалер (еспальє).
Укриття на зиму: Завдяки високій морозостійкості Parrotia не потребує укриття на зиму. Дерево успішно зимує на всій території України. У північних регіонах або в дуже суворі зими молоді саджанці можуть підмерзати, але дорослі дерева мають високу регенеративну здатність.
Підживлення: Для оптимального росту та стабільної декоративності Парротії перської підходять як органічні, так і комплексні мінеральні добрива з балансом азоту, фосфору та калію. Головне — правильно підібрати час і дозування.
Весняне підживлення (квітень – травень): Основна мета — запустити активний ріст, сформувати щільну крону і забезпечити насичений зелений колір літнього листя. Рекомендовано:
- комплексні добрива: Світязь універсальне
- органо-мінеральні: Хелпрост для декоративних
Вносять 1 раз на початку вегетації, по вологому ґрунту.
Літнє підживлення (червень – липень): Якщо рослина виглядає здоровою і добре росте — підживлення не є обов’язковим. Його доцільно проводити лише: при повільному рості, на бідних грунтах, після пропущеного весняного підживлення. Можливі варіанти:
- Світязь універсальне або нітроамофоска 16–16–16
- Плантафол 20–20–20 (літня формула)
- органічні добрива Хелпрост універсальне / для декоративних
Осіннє підживлення (серпень – вересень): Мета — підготувати рослину до зими, зміцнити тканини пагонів і підсилити яскраве осіннє забарвлення листя. Використовуйте калійно-фосфорні добрива:
- калімагнезія
- суперфосфат
- Світязь осіннє універсальне
Важливо: з кінця літа повністю виключають азотні добрива, щоб не провокувати ріст молодих пагонів перед морозами.
Всі добрива, згадані для прикладу, та ще більший асортимент добрив та ЗЗР, можна придбати у садовому центрі Проксіма або замовити поштою на нашому сайті.
Хвороби та Шкідники: Парротія перська — одна з найстійкіших декоративних культур. Вона має вражаючий «імунітет» і рідко страждає від серйозних проблем, що робить її ідеальною для садів з мінімальним доглядом.
Шкідники: Практично не має специфічних ворогів. Іноді на молодому листі може з'являтися попелиця, але вона рідко завдає істотної шкоди дереву. У поодиноких випадках можливе ураження щитівкою.
Можливі хвороби та неінфекційні проблеми:
- Грибкові плямистості: Можуть виникати лише при екстремально високій вологості та поганій циркуляції повітря, але вони майже не впливають на загальний стан дерева.
- Коренева гниль: Єдина серйозна загроза, яка виникає виключно через застій води або посадку в «болото».
- Хлороз: На занадто лужних (крейдяних) ґрунтах листя може жовтіти через дефіцит заліза.
- Крайовий опік листя: Виникає не через хвороби, а через сильний дефіцит вологи в поєднанні з гарячим вітром.
Стійкість до борошнистої роси: На відміну від багатьох інших декоративних дерев, парротія демонструє виняткову стійкість до цього захворювання навіть у вологе літо.
Ґрунтові шкідники: В наш час найбільшу небезпеку для рослин в ґрунті становлять личинка хруща, совки, довгоносика, дротяника. Пошкоджує коріння також ведмедка і різні комахи, коренева тля, медяниці. Крону і грунт навколо рослини треба захистити, обробивши їх діючою речовиною тіаметоксам (Актара, Октант), або препаратами, на основі діючої речовини імідаклоприд (пролонговані таблетки Ініціатор, Престиж / Байєр, український Антихрущ). Обробка засобами захисту здійснюється з кінця квітня до вересня 1 раз в 40-60 днів.
Профілактика: Для запобігання хворобам, спалахам грибкових інфекцій та превентивної боротьби зі шкідниками рекомендуємо використовувати наші сезонні набори для профілактичної обробки крон рослин: Набір 1, 2, 3, 4 з детальними інструкціями, доступні на сайті та в садовому центрі в с. Жорнівка. Також відправляємо поштою.
Для захисту рослин ми використовуємо ефективні препарати від провідних виробників: Syngenta та GARDI, що гарантують надійну профілактику шкідників. Краще проводити профілактичні обробки 1 раз на місяць, ніж чекати, коли шкідники розмножаться і почнуть шкодити рослині.
Парротія перська
Parrotia persica
Парротия персидская
Опис сорту: Парротія перська — справжній живий релікт, дерево з глибокою пам’яттю часу. Її називають «перською залізною деревиною» не лише за надзвичайну міцність, а й за витривалість характеру. Навесні крона вкривається дрібними, але виразними червоно-бордовими квітами, які з’являються ще до розпускання листя, мов перший подих життя. Влітку листя насичено-зелене, стримане й шляхетне, а восени Parrotia перетворюється на справжній театр кольору — жовті, помаранчеві, червоні та пурпурові відтінки переплітаються на одному дереві. Декоративна кора з віком починає відшаровуватися, відкриваючи мозаїку сірих, рожевих і коричневих тонів, що робить рослину привабливою навіть взимку.
Parrotia persica — це дерево для тих, хто цінує не миттєвий ефект, а глибину, історію й природну елегантність, яка з роками стає лише красивішою.
Синоніми: Парротія перська, Перське залізне дерево, Пароттія, Persian Ironwood, залізне дерево, Hamamelis persica, Parrotia jacquemontiana, Демір-агач
Походження / історія: Парротія перська — це не просто дерево. Це живий уламок третинної флори, рослинного світу, що існував задовго до формування сучасних континентів і задовго до появи людини. Про неї без перебільшення можна сказати: «Вона бачила динозаврів». Її генетична пам’ять сягає епохи, коли клімат Землі був теплішим і вологішим, а ліси вкривали більшу частину Північної півкулі. Природний ареал Parrotia persica сьогодні обмежений північчю Ірану та узбережжям Каспійського моря — регіоном унікальних Гірканських лісів. Ці ліси вважаються справжнім «живим музеєм» третинного періоду: тут збереглися десятки реліктових видів, які зникли в інших частинах світу. Парротія є однією з ключових рослин цього доісторичного біому, мовчазним свідком кліматичних катастроф і геологічних змін. Колись, мільйони років тому, парротія росла значно ширше — її можна було зустріти по всій Європі. Проте льодовикові періоди практично стерли її з континенту. Лише Каспійський регіон, захищений горами та м’якішим кліматом, став природним притулком, де цей вид зміг пережити льодовики. Саме тому Parrotia persica вважається реліктовою рослиною — ботанічним «фосилом у живому вигляді», що дійшов до нас із глибини геологічного часу.
Сам рід Parrotia названий на честь Фрідріха Вільгельма Паррота (Friedrich Wilhelm Parrot, 1791–1841) — німецького лікаря, натураліста й мандрівника. Його ім’я відоме не лише ботанікам: у 1829 році саме Паррот став першою людиною, яка науково задокументовано підкорила гору Арарат. Під час своїх експедицій Кавказом і прилеглими територіями він досліджував природу регіону, збирав зразки рослин і описував флору земель сучасного Ірану, Азербайджану та Південного Кавказу. Вид був описаний німецьким ботаніком Карлом Антоном фон Мейєром у 1831 році. Він назвав її на честь Паррота, увіковічивши його ім’я в цьому унікальному дереві. Видова назва persica буквально означає «перська» — тобто така, що походить із Персії, історичної назви Ірану. Це пряме посилання на її батьківщину та культурний контекст.
У всьому світі Parrotia persica відома ще під однією промовистою назвою — Перське залізне дерево (Persian Ironwood). І це не поетичне перебільшення. Її деревина надзвичайно щільна й важка, настільки, що тоне у воді, майже не розколюється, повільно зношується та витримує величезні навантаження. Через ці властивості дерево вважали майже «вічним» — здатним пережити не одне покоління людей. У традиційній перській культурі з парротії виготовляли найвідповідальніші елементи: деталі плугів, робочі інструменти, осі возів, клини, важелі та інші конструкції, де потрібна була максимальна міцність і надійність. Це було дерево не для прикраси, а для основи життя — символ стійкості, витривалості й часу.
У 1841 році парротія ніби повернулася до Європи — але вже не як дика мешканка гірканських лісів, а як ботанічна коштовність. Насіння, доставлене до Королівських ботанічних садів К’ю в Лондоні, стало відправною точкою її європейської історії. Звідти дерево поступово перекочувало до арборетумів і приватних маєтків Англії та Західної Європи, де його цінували за екзотичне походження й неповторну осінню палітру. У 1880-х роках парротія з’явилася в колекції Arnold Arboretum Гарвардського університету — і це відкрило їй шлях до ботанічних садів Північної Америки. Проте справжня популярність прийшла значно пізніше — вже у ХХ столітті, особливо після появи декоративних форм, таких як струнка ‘Vanessa’. Саме тоді парротія перестала бути лише колекційною рідкістю й стала повноцінним інструментом ландшафтної архітектури.
В Україні до 1990-х років це дерево залишалося майже невідомим широкому загалу — його можна було побачити хіба що в ботанічних садах або поодиноких дендрологічних колекціях. У 2000–2010-х роках ситуація різко змінилася: активний імпорт із Нідерландів, Німеччини та Польщі відкрив українському ринку як видові Parrotia persica, так і популярні сорти — ‘Vanessa’, а згодом і ‘Persian Spire’. У період 2010–2020 років парротія впевнено перейшла в сегмент «преміум-класики». Вона масово з’явилася у великих садових центрах, стала улюбленицею ландшафтних архітекторів і зайняла почесне місце в сучасних котеджних містечках. Із ботанічної реліктової легенди вона перетворилася на символ вишуканого, інтелігентного саду.
Форма росту: Рослина вражає своєю неповторною формою росту, яка живе і змінюється разом із віком. Молоді дерева виростають стрункими, з вузькою вертикальною овальною кроною, мов юні статуї природи. З роками вони розкриваються в розлогі кулясті або парасолькоподібні силуети, а кілька потужних стовбурів викривляються в мальовничі обриси, створюючи справжню архітектурну композицію. Горизонтальні гілки додають дереву особливого шарму, мов природна скульптура, що живе і дихає серед лісових ландшафтів.
Розмір: Висота дорослої рослина досягає 4-8 м рідше до 10-12 м, діаметр часто дорівнює висоті рослини або перевищує її досягаючи 8-10 метрів.
Листя: Листя Parrotia persica — справжній маленький шедевр природи. Шкірясте, щільне, оберненояйцеподібне або еліптичне, довжиною 6–12 см, з хвилястим або зазубреним краєм, воно відразу приваблює фактурою. Навесні листя розкривається в ніжних червонувато-пурпурових і бронзових відтінках, мов перші промені сходу сонця. Влітку воно темніє до насиченого блискучого зеленого, створюючи ефект соковитої смарагдової маси. Але справжнє диво настає восени: одне дерево перетворюється на живу палітру, де на одному листку одночасно мерехтять лимонно-жовтий, помаранчевий, вогненно-червоний та глибокий пурпуровий кольори. Процес триває довго, адже листя не поспішає опадати, дозволяючи милуватися цим живим калейдоскопом тижнями.
Цвітіння, квіти, плоди: Парротія розкриває свою красу ще до появи листя — у лютому–березні, коли інші дерева ще сплять під сірим зимовим небом. Дрібні, але численні квіти з яскраво-червоними тичинками виглядають як крихітні вогники, що мерехтять серед голих гілок. Здалеку крона здається окутаною легкою червонуватою димкою, а сама рання весняна «світлова імпреза» привертає погляди навіть у найпохмуріші дні.
Плоди, маленькі коробочки, з’являються у квітні–травні: спочатку зелені, потім коричневі, вкриті дрібними волосками. Хоча вони не є декоративними, їхня гра – справжня магія природи: у жовтні–листопаді коробочки розтріскуються, буквально вистрілюючи двома блискучими насінинами на невелику відстань, немов дерево щедро розсипає свої скарби по землі.
Кора: Кора не поступається у виразності ні листю, ні цвітінню — особливо взимку, коли дерево постає у всій своїй графічній красі. У молодому віці вона стримана й спокійна: гладка, сіро-коричнева або попелясто-сіра. Та з роками кора стає справжнім мистецьким полотном. Вона починає відшаровуватися великими, тонкими платівками, подібно до платана чи ліквідамбара, відкриваючи під собою живу мозаїку внутрішніх шарів. На стовбурі з’являються плями кремового, світло-зеленого, бежевого, сірого, ніжно-рожевого й навіть блідо-фіолетового відтінків. Узимку, на тлі холодного неба та снігу, ця кора виглядає як природна абстрактна картина — стримана, глибока й надзвичайно шляхетна.
Ґрунт: Рослина добре адаптується до різних типів ґрунту й загалом вважається невибагливою рослиною. Найкраще вона росте на добре дренованих, помірно вологих суглинках або супісках, не переносячи застою води, який може шкодити її поверхневій кореневій системі. Рослина толерантна до широкого діапазону кислотності, проте слабокислий або нейтральний ґрунт сприяє кращому росту та яскравішому осінньому забарвленню. Парротія не потребує високої родючості, але додавання органіки під час посадки покращує стартовий розвиток і загальний стан дерева.
Коренева система: Коренева система парротії перської поверхнева, щільна й сильно розгалужена, зосереджена переважно у верхніх шарах ґрунту. Саме тому дерево чутливо реагує на ущільнення землі, погано переносить витоптування та жорстке покриття в зоні пристовбурового кола. Коріння розвивається повільно, що робить рослину відносно безпечною для пересадки лише в молодому віці — дорослі екземпляри важко переносять будь-яке пошкодження кореневої системи.
Світло: Вид досить пластичний щодо освітлення, але від кількості сонця прямо залежить її зовнішній вигляд:
- Найкращий варіант повне світло. Тільки на повному світлі ви отримаєте ті самі вибухові відтінки червоного, фіолетового та помаранчевого.
- В напівтіні рослина добре розвивається, але осінній «карнавал» кольорів буде скромнішим, а гілки можуть трохи більше витягуватися в бік джерела світла, роблячи крону менш симетричною.
- Найгірший варіант повна тінь. В таких умовах вона росте дуже повільно, крона стає рідкою, а осіннє забарвлення буде жовтим з коричневим відтінком.
Цікавий факт: Парротія дуже стійка до сонячних опіків. Навіть у спекотне літо її глянцеве листя добре витримує прямі промені, не втрачаючи декоративності.
Використання в ландшафтному дизайні: Парротія перська — дерево, яке перетворює сад на живу картину. Як солітер на газоні чи біля тераси, воно притягує погляди всією своєю палітрою: навесні червоно-бордові квіти, влітку насичене зелене листя, восени — вибух жовтих, помаранчевих і червоних відтінків. Декоративна кора додає текстури та шарму навіть взимку, роблячи кожну пору року неповторною. У композиціях з хвойними, кущами та багаторічниками Parrotia persica створює ритм, контраст і глибину, оживляє сад та надає йому чарівності природного мистецтва. Це дерево для тих, хто цінує красу, що змінюється разом із сезонами, і любить, щоб сад розповідав історію в кольорах і формі.
Кліматична зона / Морозостійкість: 5 зона (-28,8°С - 23,4°С)
(морозостійкість абсолютна без укриття, навіть молодих саджанців, для всього півдня, заходу, центру і сходу України. Абсолютно адаптована рослина для холодного клімату з помірним вегетаційним періодом переважної частини території України. Короткотривале укриття молодих саджанців лише на високогір’ї Карпат і відкритих вітряних місцевостях північного сходу.)
Купити Парротію перську в Києві за низькими цінами можна в розсаднику рослин PROXIMA - найбільшої колекції декоративних рослин для українського клімату.
Читати більше про посадку, полив, догляд, добриво, захист, відгуки - нижче - під фото, а також в розділі «Посадка і догляд».
Інструкція з посадки: Для посадки вибирайте сонячне місце. Яму робимо вдвічі ширшою та глибшою за розміри кореневої системи саджанця. На дно ями додайте органічних добрив наприклад компост або біогумус та перемішайте з землею. Потім помістіть саджанець у яму так, щоб коренева шийка була на рівні ґрунту. Засипте яму ґрунтом, легенько ущільніть і ретельно полийте.
Вимоги до поливу: Парротія перська є досить витривалою рослиною, проте через поверхневу кореневу систему потребує правильного режиму зволоження. Молоді саджанці у перші роки після посадки потребують регулярного поливу для гарного укорінення, тоді як дорослі дерева здатні переносити короткочасну посуху, хоча додаткове зволоження у періоди сильної спеки позитивно впливає на декоративність рослини. Найкраще поливати рідше, але глибоко, щоб волога проникала у весь кореневий шар. Особливо важливим є мульчування, яке допомагає зберігати вологу та захищає коріння від перегріву. У посушливу осінь полив бажано продовжувати, адже достатнє накопичення вологи допомагає дереву легше пережити зимові морози.
Обрізка: Парротія зазвичай потребує мінімального втручання, оскільки вона природно формує дуже гарну, мальовничу крону. Проте обрізка залежить від того, яку форму ви хочете отримати.
Рекомендації:
- Час обрізки: Найкращий час — пізня зима або рання весна (до початку сокоруху). В цей період добре видно структуру гілок без листя.
- Санітарна обрізка: Щороку видаляйте сухі, пошкоджені або хворі гілки. Також варто прибирати пагони, що ростуть всередину крони або перехрещуються, щоб покращити провітрювання.
Формування крони:
- Багатостовбурна форма (природна): Якщо ви хочете зберегти вигляд розлогого куща/дерева, просто дозвольте нижнім гілкам рости. З віком вони сформують той самий ефектний «букет» стовбурів з плямистою корою.
- Штамбове дерево (одностовбурне): Щоб виростити дерево з чітким стовбуром, потрібно з молодого віку вибрати один найсильніший вертикальний пагін (лідер), а нижні бічні гілки поступово видаляти протягом кількох років.
- Підняття крони: У дорослих дерев часто підрізають нижні гілки, щоб відкрити вид на гарну кору стовбура або звільнити простір для проходу та підняти «лінію зору».
Парротія чудово переносить стрижку, тому її іноді використовують для створення високих формованих живоплотів або навіть шпалер (еспальє).
Укриття на зиму: Завдяки високій морозостійкості Parrotia не потребує укриття на зиму. Дерево успішно зимує на всій території України. У північних регіонах або в дуже суворі зими молоді саджанці можуть підмерзати, але дорослі дерева мають високу регенеративну здатність.
Підживлення: Для оптимального росту та стабільної декоративності Парротії перської підходять як органічні, так і комплексні мінеральні добрива з балансом азоту, фосфору та калію. Головне — правильно підібрати час і дозування.
Весняне підживлення (квітень – травень): Основна мета — запустити активний ріст, сформувати щільну крону і забезпечити насичений зелений колір літнього листя. Рекомендовано:
- комплексні добрива: Світязь універсальне
- органо-мінеральні: Хелпрост для декоративних
Вносять 1 раз на початку вегетації, по вологому ґрунту.
Літнє підживлення (червень – липень): Якщо рослина виглядає здоровою і добре росте — підживлення не є обов’язковим. Його доцільно проводити лише: при повільному рості, на бідних грунтах, після пропущеного весняного підживлення. Можливі варіанти:
- Світязь універсальне або нітроамофоска 16–16–16
- Плантафол 20–20–20 (літня формула)
- органічні добрива Хелпрост універсальне / для декоративних
Осіннє підживлення (серпень – вересень): Мета — підготувати рослину до зими, зміцнити тканини пагонів і підсилити яскраве осіннє забарвлення листя. Використовуйте калійно-фосфорні добрива:
- калімагнезія
- суперфосфат
- Світязь осіннє універсальне
Важливо: з кінця літа повністю виключають азотні добрива, щоб не провокувати ріст молодих пагонів перед морозами.
Всі добрива, згадані для прикладу, та ще більший асортимент добрив та ЗЗР, можна придбати у садовому центрі Проксіма або замовити поштою на нашому сайті.
Хвороби та Шкідники: Парротія перська — одна з найстійкіших декоративних культур. Вона має вражаючий «імунітет» і рідко страждає від серйозних проблем, що робить її ідеальною для садів з мінімальним доглядом.
Шкідники: Практично не має специфічних ворогів. Іноді на молодому листі може з'являтися попелиця, але вона рідко завдає істотної шкоди дереву. У поодиноких випадках можливе ураження щитівкою.
Можливі хвороби та неінфекційні проблеми:
- Грибкові плямистості: Можуть виникати лише при екстремально високій вологості та поганій циркуляції повітря, але вони майже не впливають на загальний стан дерева.
- Коренева гниль: Єдина серйозна загроза, яка виникає виключно через застій води або посадку в «болото».
- Хлороз: На занадто лужних (крейдяних) ґрунтах листя може жовтіти через дефіцит заліза.
- Крайовий опік листя: Виникає не через хвороби, а через сильний дефіцит вологи в поєднанні з гарячим вітром.
Стійкість до борошнистої роси: На відміну від багатьох інших декоративних дерев, парротія демонструє виняткову стійкість до цього захворювання навіть у вологе літо.
Ґрунтові шкідники: В наш час найбільшу небезпеку для рослин в ґрунті становлять личинка хруща, совки, довгоносика, дротяника. Пошкоджує коріння також ведмедка і різні комахи, коренева тля, медяниці. Крону і грунт навколо рослини треба захистити, обробивши їх діючою речовиною тіаметоксам (Актара, Октант), або препаратами, на основі діючої речовини імідаклоприд (пролонговані таблетки Ініціатор, Престиж / Байєр, український Антихрущ). Обробка засобами захисту здійснюється з кінця квітня до вересня 1 раз в 40-60 днів.
Профілактика: Для запобігання хворобам, спалахам грибкових інфекцій та превентивної боротьби зі шкідниками рекомендуємо використовувати наші сезонні набори для профілактичної обробки крон рослин: Набір 1, 2, 3, 4 з детальними інструкціями, доступні на сайті та в садовому центрі в с. Жорнівка. Також відправляємо поштою.
Для захисту рослин ми використовуємо ефективні препарати від провідних виробників: Syngenta та GARDI, що гарантують надійну профілактику шкідників. Краще проводити профілактичні обробки 1 раз на місяць, ніж чекати, коли шкідники розмножаться і почнуть шкодити рослині.
